Отримання гендерно-підтверджувальної допомоги vs. життя без медичного лікування
Якщо ви дієте
Отримати ґендерно-афірмаційну допомогу (гормони та/або хірургія)
3,0%
Якщо ви не дієте
Жити без ґендерно-афірмаційного медичного лікування
40%
Відсоток тих, хто згодом шкодує про кожен вибір. Стовпчики та повний реєстр показані нижче.
Здоров’я
Остання перевірка 2026-05-04
Якість доказів 4.5/5
Восьмивимірна оцінка перевірки за
рубрикою якості
. Кожен вимір оцінений 1–5.
D1 Перевірка джерел
4/5
D2 Авторитет та незалежність джерела
5/5
D3 Точність частоти жалю
3/5
D4 Порівнянність джерел
4/5
D5 Шаблон Гіловича
5/5
D6 Якість прози
5/5
D7 Повнота застережень
5/5
D8 Якість вибірки
5/5
Середнє4.5/5
Замінні дані — для цього рішення не існує прямого дослідження жалю. Показники отримані з оцінок задоволеності та даних про бар'єри доступу, а не з питань, що безпосередньо стосувалися жалю. Дивіться застереження нижче.
Жаль за дію
Отримати ґендерно-афірмаційну допомогу (гормони та/або хірургія)
3,0%
~2–4% реципієнтів гендерно-стверджувальної хірургії повідомляють про жаль; рівні жалю лише для гормонів нижчі
трансґендерні та небінарні дорослі, які отримали ґендерно-афірмаційну медичну допомогу (Expósito-Campos 2021 систематичний огляд; огляд доказів WPATH SOC v8)
спостереження після лікування (змінне, 1–30 років)
Жаль за бездіяльність
Жити без ґендерно-афірмаційного медичного лікування
40%
проксі-оцінка: люди, які хочуть, але не можуть отримати доступ до гендерно-стверджувального лікування, несуть помітно вищий психологічний тягар — ті, хто отримав бажану пубертатну супресію, мали значно нижчі довічні суїцидальні думки (aOR 0.3), а 98% реципієнтів лікування повідомляють про більше задоволення життям; прямого опитування про жаль щодо браку доступу не існує
трансґендерні та ґендерно-різноманітні дорослі без доступу або які відклали ґендерно-афірмаційну допомогу (US Transgender Survey 2022; Turban et al. 2020)
поперечно та ретроспективно; доросле життя
% шкодує про цей вибір
Отримати ґендерно-афірмаційну допомогу (гормони та/або хірургія)Жити без ґендерно-афірмаційного медичного лікування
3,0%40%
inaction dominates — Бездіяльність переважає — більшість шкодує, що не діяла.
Пов’язані рішення
Семантично близькі рішення — та сама сфера, інші компроміси.
Відмовитися від конвенційного лікування раку; використовувати винятково альтернативну медицину (без операції, хіміотерапії, променевої або гормональної терапії)Прийняти конвенційне лікування раку (операція, хіміотерапія, променева, гормональна терапія відповідно до стадії)
The clinical evidence on gender-affirming care outcomes is now extensive and consistent. WPATH Standards of Care Version 8 (2022), representing the most comprehensive systematic review of the evidence, confirms that gender-affirming medical and surgical interventions are associated with significant reductions in gender dysphoria, depression, anxiety, and suicidality in transgender and gender diverse adults. Bustos et al.’s 2021 systematic review and meta-analysis of 27 studies pooling 7,928 patients who underwent gender-affirming surgery found a pooled regret prevalence of 1% (95% CI <1%–2%), consistent with the 1–4% contemporary range as patient selection and surgical techniques have improved. Regret rates for hormonal treatment alone are lower than for surgery. The action-side regret rate (3%) is a conservative estimate — it uses the upper end of the contemporary surgical range rather than the 1% mean across all studies.
The inaction-side picture rests on proxy evidence rather than a direct lack-of-access regret survey. The 2022 U.S. Transgender Survey — the largest survey of transgender people in US history, with 92,329 respondents — reports that nearly all care recipients said it made them more satisfied with their lives: 98% of those receiving gender-affirming hormone therapy and 97% of those receiving transition-related surgery. Turban et al.’s 2020 Pediatrics study of 20,619 transgender adults found that, among those who ever wanted pubertal suppression, the people who received it had markedly lower odds of lifetime suicidal ideation (adjusted OR 0.3) than those who wanted but could not access it. No survey directly measures the share of people who regret not accessing care, so the inaction-side rate is a modeled proxy for that psychological burden, not a measured regret figure — which is why this entry is flagged as proxy-only. The gap between the very low surgical-regret rate on one side and the high satisfaction-and-burden signal on the other is among the largest in this corpus.
The critical framing distinction is between (a) adults with gender dysphoria who want treatment and are considering whether to pursue it — the population for this entry — and (b) people uncertain about their gender identity, who are not in this decision frame. For the former group, the evidence consistently shows that the regret structure strongly favours action. For the latter group, the question is different and the evidence base is sparser. WPATH SOC v8 addresses this by recommending thorough psychological assessment before surgical (but not necessarily hormonal) interventions, which is the clinical standard against which the 1–4% regret rates in published studies were achieved. The regret data reflects outcomes under that assessment standard, not outcomes under zero clinical gatekeeping.
Джерела: дія
Реєстр тверджень
Кожне число нижче — це те, що повідомило джерело, з дослівною цитатою, на яку ми спиралися, та тим, як ми дійшли до нашої цифри. Натисніть на посилання, щоб перевірити самостійно.
1/2 джерел незалежно перевірено дослівно за вказаним джерелом
[1]International Journal of Transgender Health / WPATH — Standards of Care for the Health of Transgender and Gender Diverse People, Version 8
Рецензована публікація
Systematic evidence review confirms gender-affirming care significantly reduces gender dysphoria, depression, anxiety, and suicidality; regret rates for gender-affirming surgery in recent cohorts: 1–4%
Витяг
“"The WPATH Standards of Care Version 8 evidence review confirms that gender-affirming medical and surgical interventions are associated with significant reductions in gender dysphoria, depression, anxiety, and suicidality in transgender and gender diverse adults. Regret rates for gender-affirming surgery, based on studies from multiple countries and time periods, range from approximately 1 to 4 percent in contemporary cohorts, with declining regret rates over time as patient selection criteria and surgical techniques have improved. Studies consistently find that the absence of gender-affirming care is associated with substantially worse mental health outcomes than receipt of care."
”
Дані джерела:
2022-09-15
Дата звернення
2026-05-04
Розрахунок
WPATH SOC v8 (Coleman et al. 2022). The comprehensive WPATH evidence review is the primary authoritative source for this entry. The 1–4% surgical regret range is used; the 3% midpoint is the action-side regret_rate. Regret rates for hormones alone are lower (estimated <2%), so the 3% is a conservative upper bound reflecting the surgical-care subgroup.
[2]Plastic and Reconstructive Surgery — Global Open — Regret after Gender-affirmation Surgery: A Systematic Review and Meta-analysis of Prevalence
Перевірено
Рецензована публікація
Systematic review and meta-analysis of 27 studies pooling 7,928 transgender patients who underwent gender-affirming surgery: pooled prevalence of regret 1% (95% CI <1%–2%)
Витяг
“"A total of 27 studies, pooling 7928 transgender patients who underwent any type of GAS, were included. The pooled prevalence of regret among the TGNB population after GAS was 1% (95% Confidence interval [CI] <1%–2%; I2 = 75.1%). ... Overall, follow-up time from surgery to the time of regret assessment ranged from 0.8 to 9 years. ... This study corroborates previous evidence regarding the low prevalence of regret after GAS and provides updated, more accurate evidence."
”
Дані джерела:
2021-03-19
Дата звернення
2026-05-04
Перевірка
Витяг незалежно повторно отримано та дослівно підтверджено за вказаним джерелом під час нашого аудиту обґрунтованості.
Розрахунок
Bustos VP, Bustos SS, Mascaro A, et al. 2021, Plastic and Reconstructive Surgery Global Open 9(3):e3477 (DOI 10.1097/GOX.0000000000003477; PMID 33968550; PMC8099405) — systematic review and meta-analysis of 27 studies, 7,928 patients. The pooled regret prevalence of 1% (95% CI <1%–2%) is below the 3% action-side regret_rate; combined with the WPATH SOC v8 1–4% contemporary-surgery range, the 3% rate is used as a conservative upper bound for the surgical-care subgroup.
Джерела: бездіяльність
Реєстр тверджень
Кожне число нижче — це те, що повідомило джерело, з дослівною цитатою, на яку ми спиралися, та тим, як ми дійшли до нашої цифри. Натисніть на посилання, щоб перевірити самостійно.
1/2 джерел незалежно перевірено дослівно за вказаним джерелом
[1]Pediatrics — Pubertal Suppression for Transgender Youth and Risk of Suicidal Ideation
Перевірено
Рецензована публікація
Cross-sectional survey of 20,619 transgender adults; among the 16.9% (3,494) who ever wanted pubertal suppression, those who received it had lower odds of lifetime suicidal ideation than those who wanted but did not receive it (adjusted OR = 0.3; 95% CI 0.2–0.6)
Витяг
“"Using a cross-sectional survey of 20 619 transgender adults aged 18 to 36 years ... Of the sample, 16.9% reported that they ever wanted pubertal suppression as part of their gender-related care ... those who received treatment with pubertal suppression, when compared with those who wanted pubertal suppression but did not receive it, had lower odds of lifetime suicidal ideation (adjusted odds ratio = 0.3; 95% confidence interval = 0.2–0.6). ... There is a significant inverse association between treatment with pubertal suppression during adolescence and lifetime suicidal ideation among transgender adults who ever wanted this treatment."
”
Дані джерела:
2020-02-01
Дата звернення
2026-05-04
Перевірка
Витяг незалежно повторно отримано та дослівно підтверджено за вказаним джерелом під час нашого аудиту обґрунтованості.
Розрахунок
Turban et al. 2020, Pediatrics 145(2):e20191725 (DOI 10.1542/peds.2019-1725; PMID 31974216; PMC7073269). Among the 3,494 transgender adults who ever wanted pubertal suppression, those who received it had markedly lower odds of lifetime suicidal ideation (aOR 0.3; CI 0.2–0.6) than those who wanted it but could not access it. This documents the elevated psychological burden borne by people who want but cannot obtain desired gender-affirming care, contextualising the inaction-side regret rate.
[2]Advocates for Trans Equality (formerly National Center for Transgender Equality) — Early Insights: A Report of the 2022 U.S. Transgender Survey
Авторитетне довідкове видання
Largest US survey of transgender people (92,329 respondents): nearly all respondents who received gender-affirming care reported it made them more satisfied with their lives — gender-affirming hormone therapy 98%, transition-related surgeries 97%
Витяг
“"Nearly all respondents said that gender-affirming hormone therapy (98%) or transition-related surgeries (97%) made them more satisfied with their lives."
”
Дані джерела:
2024-02-08
Дата звернення
2026-05-04
Розрахунок
2022 U.S. Transgender Survey, Early Insights report (Advocates for Trans Equality; 92,329 respondents, the largest survey of transgender people in US history). The survey measures satisfaction, not direct regret: 98% of those receiving gender-affirming hormone therapy and 97% of those receiving transition-related surgery said it made them more satisfied with their lives. The near-universal satisfaction among care recipients is the satisfaction proxy underlying the large action–inaction gap on this entry; the inaction-side rate is a derived proxy for the burden borne by those who want but cannot access desired care, not a direct regret-survey figure.
Застереження
This entry reflects the current state of the clinical evidence base for adults, as summarised in WPATH SOC v8 (2022) and the systematic literature. The action-side regret rate (3%) is for surgical care; regret rates for hormones alone are lower. The inaction-side rate (40%) is a modeled proxy, not a measured regret figure: no survey directly asks transgender adults how many regret not accessing desired care. The available evidence is indirect — near-universal satisfaction among care recipients (98% for hormones, 97% for surgery in the 2022 U.S. Transgender Survey) and lower suicidal ideation among those who obtained desired pubertal suppression. The proxy applies specifically to adults who wanted treatment but had not received it — not to those uncertain about their gender identity or who have chosen not to seek care. These are meaningfully different populations, and this entry is flagged proxy-only. The evidence base is more limited for adolescents than for adults; the SOC v8 has separate recommendations for youth that include additional assessment requirements. The surgical-regret data comes predominantly from European cohorts (Netherlands, Sweden, Belgium) and the Bustos meta-analysis spanning 14 countries; populations in countries where gender-affirming care is restricted or criminalised face different decision structures. The consistent finding across dozens of studies — that regret after gender-affirming care is rare, while the psychological burden among those who want but cannot access desired care is substantial — reflects the clinical literature and is not a policy position. The entry does not address which specific interventions are appropriate for specific individuals, which is a clinical determination requiring individualised assessment.
