Зрада постійного партнера проти збереження вірності при спокусі
Якщо ви дієте
Мати роман на стороні
55%
Якщо ви не дієте
Опиратися спокусі / залишатися вірним
15%
Відсоток тих, хто згодом шкодує про кожен вибір. Стовпчики та повний реєстр показані нижче.
Family
Остання перевірка 2026-05-28
Якість доказів 4.25/5
Восьмивимірна оцінка перевірки за
рубрикою якості
. Кожен вимір оцінений 1–5.
D1 Перевірка джерел
5/5
D2 Авторитет та незалежність джерела
5/5
D3 Точність частоти жалю
2/5
D4 Порівнянність джерел
3/5
D5 Шаблон Гіловича
4/5
D6 Якість прози
5/5
D7 Повнота застережень
5/5
D8 Якість вибірки
5/5
Середнє4.25/5
Замінні дані — для цього рішення не існує прямого дослідження жалю. Показники отримані з оцінок задоволеності та даних про бар'єри доступу, а не з питань, що безпосередньо стосувалися жалю. Дивіться застереження нижче.
Жаль за дію
Мати роман на стороні
55%
~55% дорослих у США з історією позашлюбного сексу розлучаються з тим чоловіком/дружиною (поведінковий проксі; настановчий жаль у вибірках тих, хто шукає роман, значно нижчий)
Дорослі американці, національно репрезентативна панель (General Social Survey)
довічно; крос-секційний аналіз історії EMS і поточного шлюбного статусу
Жаль за бездіяльність
Опиратися спокусі / залишатися вірним
15%
≤15% стеля — редакційна оцінка низького жалю. Жодне опитування не вимірює жаль через збереження вірності, і жодне цитоване джерело не наводить показник спаду задоволеності для вірного подружжя; читайте це як приблизну верхню межу будь-якого правдоподібного жалю через бездіяльність, узгоджену з цитованим висновком про те, що ~77% пар, які зберігають вірність (без невірності), залишаються в шлюбі через п’ять років, а не як прямий показник.
Пари в лонгітюдних дослідженнях якості шлюбу; пари без невірності у рандомізованих терапевтичних випробуваннях
2–5 років
% шкодує про цей вибір
Мати роман на стороніОпиратися спокусі / залишатися вірним
55%15%
action dominates — Дія переважає — більшість шкодує, що діяла.
Пов’язані рішення
Семантично близькі рішення — та сама сфера, інші компроміси.
More than half of US adults with a history of extramarital sex end
up separated or divorced from the spouse they cheated on, according to
Allen and Atkins’ analysis of 16,090 respondents in the General Social
Survey (1991–2008). A history of extramarital sex raised the odds of
being currently divorced and not remarried by a factor of 4.1 and
separated by a factor of 5.8 relative to married, never-divorced
individuals. We use that “more than half” prose summary — rounded to
55% — as the action-side headline, with the explicit caveat that
this is a behavioural-dissolution proxy rather than an introspective
regret measurement.
A peer-reviewed direct measurement of attitudinal regret tells the
opposite story. Selterman, Joel and Dale’s 2023 study in Archives of
Sexual Behavior surveyed three samples of Ashley Madison users (N≈810,
868, and 234 longitudinally) and found that participants “were highly
satisfied with their affairs and expressed little moral regret.” On the
direct “I regret having this affair” item on a five-point scale, mean
scores sat near the disagreement end. That sample is, by construction,
people who proactively sought affairs — the floor of any plausible
regret estimate for the broader cheating population. The general-
population rate sits somewhere between the Selterman attitudinal floor
and the Allen and Atkins behavioural majority, and no survey lets us
pin it down more precisely.
The inaction side is weaker. No published survey directly asks faithful
spouses whether they regret not cheating. Karney and Bradbury’s 1995
review of 115 longitudinal marital studies (>45,000 marriages) documents
how marital quality and stability change over time, but its abstract
states no rate for how many spouses hold satisfaction steady, and no
cited source measures regret among the faithful. We therefore treat the
15% inaction figure as an editorial coarse ceiling on any plausible
inaction regret rather than a number read off a source. Its low
magnitude is only loosely anchored to the one structural datum we can
cite: Marín, Christensen and Atkins’ 2014 five-year follow-up of
couple-therapy participants found that 77% of non-infidelity couples
remained married, versus 57% of revealed-affair couples and 20% of
secret-affair couples — a signal that abstaining from cheating does not
on its own dissolve relationships.
Three different constructs hide inside the phrase “regretted the
affair”: regretting the act, regretting being caught, and regretting
having hurt the partner. None of the sources cited separates these
cleanly, and the mix almost certainly shifts with disclosure status and
marital survival. Clinical samples overrepresent distressed couples by
selection. Commercial samples overrepresent affair-seekers. Nationally
representative panels measure behaviour but not retrospective attitudes.
Recall bias and social desirability inflate noise in every direction.
What this entry shows is directional, not precise. The behavioural
evidence indicates that cheating destabilises relationships at high
rates; the attitudinal evidence among self-selected affair-seekers is
that they do not feel they did anything wrong. The road not taken — the
spouse who resisted an opportunity and stayed — is essentially absent
from the published record. Treat the 0.40 delta as a coarse upper bound
on the action-over-inaction asymmetry, not as a substantiated
percentage-point difference in introspective regret.
Джерела: дія
Реєстр тверджень
Кожне число нижче — це те, що повідомило джерело, з дослівною цитатою, на яку ми спиралися, та тим, як ми дійшли до нашої цифри. Натисніть на посилання, щоб перевірити самостійно.
2/2 джерел незалежно перевірено дослівно за вказаним джерелом
[1]Journal of Family Issues / Allen & Atkins — The Association of Divorce and Extramarital Sex in a Representative U.S. Sample
Перевірено
Рецензована публікація
History of extramarital sex raised the odds of being currently divorced and not remarried (OR=4.1), divorced and remarried (OR=2.6), or separated (OR=5.8); more than half of men and women who engage in EMS also separate or divorce from their spouse
Витяг
“"Using self-reported history of extramarital sex (EMS), divorce, and separation data from 16,090 individuals assessed between 1991 and 2008 as part of the General Social Survey (GSS), the authors found that, relative to married (and never divorced) individuals, a history of EMS raised the likelihood of being currently divorced but remarried (odds ratio [OR] = 2.6), divorced and not remarried (OR = 4.1), and separated (OR = 5.8). The data from the GSS suggest that more than half of men and women who engage in EMS also separate or divorce from their spouse."
”
Дані джерела:
2012-07-01
Дата звернення
2026-05-28
Перевірка
Витяг незалежно повторно отримано та дослівно підтверджено за вказаним джерелом під час нашого аудиту обґрунтованості.
Розрахунок
Nationally representative GSS data, N=16,090, 1991–2008. The 55% figure is a behavioral proxy: it is the abstract's "more than half" prose summary of the share of EMS-engagers who later separate or divorce from the spouse they cheated on. The underlying odds ratios (2.6, 4.1, 5.8) do not translate directly into a single rate; "55%" is the rounded interpretation of "more than half" and should be read as a coarse estimate, not a precision number. This is divorce-as-behavioural-proxy for regret, NOT a direct measure of whether the cheater regrets the affair. People who divorce often regret the affair; some leave for the affair partner and do not regret it. The sign of the construct mismatch is unknown.
[2]Archives of Sexual Behavior / Selterman, Joel & Dale — No Remorse: Sexual Infidelity Is Not Clearly Linked with Relationship Satisfaction or Well-Being in Ashley Madison Users
Перевірено
Рецензована публікація
Participants on Ashley Madison reported high satisfaction with their affairs and low scores on 'I regret having this affair'; mean regret ratings sat near the disagreement end of a 5-point scale
Витяг
“"Analyses revealed that participants were highly satisfied with their affairs and expressed little moral regret. … In contrast to previous findings, we did not observe low relationship quality (i.e., satisfaction, love, commitment) to be a major driver of affairs and the affairs did not predict decreases in these relationship quality variables over time."
”
Дані джерела:
2023-04-03
Дата звернення
2026-05-28
Перевірка
Витяг незалежно повторно отримано та дослівно підтверджено за вказаним джерелом під час нашого аудиту обґрунтованості.
Розрахунок
Selterman et al. 2023, three samples (Sample A N=810, Sample B N=868, Sample C longitudinal N=234) of registered Ashley Madison users. This is the strongest peer-reviewed direct attitudinal measurement of post-affair regret available, and it points in the OPPOSITE direction of the GSS divorce-proxy: in a sample of people who proactively sought affairs, attitudinal regret is very low. We do not derive the 55% rate from Selterman — we cite it as the explicit counter-signal showing that construct-of-interest (introspective regret) and outcome (divorce) diverge sharply, and that cohort selection drives the result. The Selterman sample is the floor; the general population almost certainly sits between Selterman's "low" and the Allen & Atkins behavioural majority. We chose the behavioural proxy as the headline because it is the only number from a nationally representative sample.
Джерела: бездіяльність
Реєстр тверджень
Кожне число нижче — це те, що повідомило джерело, з дослівною цитатою, на яку ми спиралися, та тим, як ми дійшли до нашої цифри. Натисніть на посилання, щоб перевірити самостійно.
2/2 джерел незалежно перевірено дослівно за вказаним джерелом
[1]Psychological Bulletin / Karney & Bradbury — The Longitudinal Course of Marital Quality and Stability: A Review of Theory, Methods, and Research
Перевірено
Рецензована публікація
A review of 115 longitudinal studies representing more than 45,000 marriages, summarizing and evaluating how marital quality and stability change over time
Витяг
“"the methods and findings of 115 longitudinal studies--representing over 45,000 marriages--are summarized and evaluated"
”
Дані джерела:
1995-07-01
Дата звернення
2026-05-28
Перевірка
Витяг незалежно повторно отримано та дослівно підтверджено за вказаним джерелом під час нашого аудиту обґрунтованості.
Розрахунок
Foundational meta-review covering 115 longitudinal marital studies, >45,000 marriages. The abstract of this 1995 paper confirms only that scope; it does NOT state a "60–85% of spouses with stable/minimal satisfaction decline over 2.5–4 years" figure. (That specific figure appears in a later review and is attributed there to post-1995 studies — Lavner, Bradbury & Karney 2012 and Lorber et al. 2014 — neither of which is cited in this entry.) We therefore do NOT derive the 15% inaction-side rate from this source. This source is retained only to establish that the longitudinal course of marital satisfaction is broadly and rigorously studied. No published survey directly asks faithful spouses whether they regret resisting an opportunity to cheat, so the 15% figure is an editorial coarse ceiling on any plausible inaction regret, not a rate read off any cited source. Its low magnitude is only loosely consistent with the Marín 2014 structural finding that ~77% of fidelity-maintaining couples remain married at five years.
[2]Couple and Family Psychology / Marín, Christensen & Atkins — Infidelity and Behavioral Couple Therapy: Relationship Outcomes Over 5 Years Following Therapy
Перевірено
Рецензована публікація
Five years after couple therapy, 77% of non-infidelity couples remained married versus 57% of couples who had revealed an affair and 20% of couples with a secret affair
Витяг
“"[Paraphrase from abstract — full text paywalled] The study examined the posttherapy outcomes of 19 infidelity couples for up to 5 years following participation in a larger (N=134) randomized clinical trial of couple therapy. At the 5-year follow-up, 57% of couples who had revealed the infidelity stayed married, while only 20% of couples with secret infidelity did, compared with 77% of non-infidelity couples still married 5 years after treatment."
”
Дані джерела:
2014-01-01
Дата звернення
2026-05-28
Перевірка
Витяг незалежно повторно отримано та дослівно підтверджено за вказаним джерелом під час нашого аудиту обґрунтованості.
Розрахунок
Marín, Christensen & Atkins 2014, Couple and Family Psychology (APA). N=134 total in the parent RCT, 19 infidelity couples analysed. The 77% intact rate for non-infidelity couples after five years complements the Karney & Bradbury satisfaction finding: in clinically-distressed but fidelity-maintaining couples, three quarters remain married. This is a behavioural anchor for "abstaining from cheating does not, on its own, consign the relationship to collapse." It is NOT a regret measurement. The selection bias is severe: this is a therapy-seeking sample where couples were already in distress. Despite this, non-infidelity couples fared more than three times better than secret-affair couples on the marital-stability outcome. We use this as supporting evidence that the inaction side does not generate large structural costs, not as a regret rate per se.
Застереження
Жодна зі сторін не має прямого опитування про жаль з національно репрезентативної неклінічної вибірки, тому цей запис несе proxy_only: true. Дві сторони також внутрішньо розходяться в тому, що взагалі означає «жаль через зраду». Аналіз GSS від Allen and Atkins (N=16,090) виявляє, що більш ніж половина тих, хто вступив у позашлюбний секс, згодом розлучаються — сильний поведінковий сигнал того, що зрада дестабілізує стосунки. Дослідження Selterman, Joel and Dale 2023 року користувачів Ashley Madison (N≈810–868 на вибірку) виявляє протилежне на настановчому рівні: активні шукачі романів повідомляли про високу задоволеність своїми романами та дуже низькі оцінки за прямими пунктами «Я шкодую, що завів цей роман». Ці два висновки не суперечать один одному; вони вимірюють різні речі. Розлучення є поведінковим наслідком; пункт за шкалою Лікерта є інтроспективним і на нього відповідають люди, чия присутність у вибірці вже передбачає низький попередній жаль. Заголовкові 55% відображають інтерпретацію поведінкового наслідку, яка є більш репрезентативною для популяції. Три різні конструкти ховаються всередині фрази «шкодував про роман»: жаль щодо самого вчинку, жаль щодо того, що спіймали, і жаль щодо того, що завдав болю партнеру. Жодне джерело, яке ми виявили, не розділяє їх чітко, і відносний розмір кожного компонента майже напевно варіюється залежно від того, чи був роман розкритий і чи вцілів шлюб. Клінічні та терапевтичні вибірки (Marín et al. 2014; більшість літератури з парної терапії) за побудовою надмірно представляють проблемні шлюби; комерційні вибірки (користувачі Ashley Madison) надмірно представляють активних шукачів романів; національно репрезентативні вибірки (GSS, NSFG) вимірюють поведінку, але не ретроспективні настанови. Упередженість пригадування, соціальна бажаність та ефекти когорти набору роблять це однією з найбільш зашумлених поверхонь даних у дослідженнях стосунків. Сторона бездіяльності ще слабша. Огляд Karney and Bradbury 115 лонгітюдних досліджень шлюбів (>45,000 шлюбів) документує, як якість і стабільність шлюбу змінюються з часом, але його анотація не наводить жодної частки подружжя, яке зберігає стабільну задоволеність, і жодне цитоване джерело не вимірює жаль серед вірного подружжя. Тому цифра 15% для бездіяльності — це редакційна приблизна стеля будь-якого правдоподібного жалю через бездіяльність, а не показник, взятий із джерела; більшість подружжя зі спадаючою задоволеністю ніколи не розглядали зраду й не описали б своє невдоволення як «жаль, що не завели роман». Подальше спостереження Marín, Christensen and Atkins 2014 року за учасниками парної терапії показало, що 77% пар без невірності залишилися в шлюбі через п’ять років, порівняно з 57% пар із розкритим романом і 20% пар із таємним романом — знову структурний сигнал, а не показник жалю, але узгоджений зі спрямованим висновком про те, що утримання від зради саме по собі не спричиняє поширеного невдоволення. Культурний і когортний контекст має значення. Дані GSS охоплюють 1991–2008 роки, а дані Ashley Madison — з середини 2010-х; норми щодо моногамії, розкриття та розлучення змінилися, і зростання консенсусно відкритих стосунків змінює те, що означає «зрада», у дедалі більшій меншості партнерств. Теорія Roese and Summerville 2005 року передбачає, що жаль через бездіяльність домінує з часом у царинах з високою сприйманою можливістю коригувальної дії; у моногамних стосунках і дія, і бездіяльність мають високу коригувальну можливість (можна зізнатися, розлучитися чи шукати майбутній роман), що ускладнює стандартне передбачення Gilovich. Патерн домінування дії, відображений тут, зумовлений проксі поведінкового розпаду з боку дії та майже нульовим сигналом прямого жалю з боку бездіяльності, обидва з яких є проксі для конструктів, які нас насправді цікавлять.
